@ Надія Лаврусевич Стаття в газету або просто образок з життя. Коли я кажу, що Гусятин і мої земляки (маю на увазі усіх, хто проживає в колишньому Гусятинському районі) для мене це цілий космос, то, повірте, це щира правда. Ще не було такого випадку святкового, урочистого, комічного чи навіть трагічного, щоб я повернулася із того рідного космосу на землю, де проживаю уже 45 років, і не марила ним... Такого єднання з цією окремою планетою – Гусятинщиною, такого душевного підйому я рідко коли зазнаю. Дехто думає: та це такі письменницькі штучки, щоб привернути увагу читача, таке красне слівце... Знаєте, хто не залишав на довгий час свої краї, той мене не зрозуміє. І, може, деколи хтось навіть хоче вирватись із палких рідних обіймів. Але лише не я. Це залежить від якогось внутрішнього стану людини, або від віку, а він у мене таки вже поважний. Тут, на рідній Гусятинщині я відчуваю себе знову молодою і мислю, і навіть хочу зробити усе так, як колись в молодост...